З ЧИМ МИ ДОПОМОЖЕМО:
ЗМІСТ:
ДЕПРЕСІЯ: коли потрібна професійна підтримка
Депресія — це поширений психічний розлад, який впливає не лише на настрій, а й на енергію, мислення, сон, апетит та здатність радіти життю. Це не прояв слабкості й не «поганий настрій». Депресія - реальний стан, з яким можна і важливо звертатися по допомогу.
Як може проявлятися депресія:
Прояви депресії різні у кожної людини, але найчастіше вона поєднує емоційні, тілесні та когнітивні симптоми. Людина може помічати у себе:
-
постійно знижений настрій, смуток або відчуття внутрішньої порожнечі;
-
втрату інтересу до того, що раніше приносило задоволення;
-
втому й відчуття виснаження, навіть після сну або відпочинку;
-
порушення сну - труднощі із засинанням або надмірну сонливість;
-
зміни апетиту та ваги;
-
складнощі з концентрацією, забудькуватість, відчуття «туману в голові»;
-
надмірну самокритику, почуття провини або знецінення себе;
-
зниження мотивації, уповільнення або, навпаки, внутрішню тривогу й неспокій.
У важких станах можуть з’являтися думки про смерть або небажання жити. У такій ситуації звернення по допомогу є особливо важливим.
Чому депресія не минає «сама»
Депресія впливає на роботу нервової системи, гормональний баланс і спосіб мислення. Тому поради на кшталт «візьми себе в руки» або «просто відволічися» не працюють. Без підтримки стан може затягуватися або повертатися знову.
Як лікують депресію:
Сучасне лікування депресії спирається на методи з доведеною ефективністю та підбирається індивідуально.
-
Психотерапія. Робота з психологом або психотерапевтом допомагає краще зрозуміти свій стан, поступово змінювати виснажливі думки та знаходити нові способи справлятися з труднощами.
-
Медикаментозна підтримка. У певних випадках лікар може рекомендувати антидепресанти. Вони не змінюють особистість і не викликають залежності, а допомагають нервовій системі відновлювати баланс.
-
Підтримка способу життя. Відновлення сну, помірна фізична активність, регулярне харчування та зменшення вживання алкоголю підсилюють ефект терапії.
Коли варто звернутися по допомогу:
Якщо симптоми тривають кілька тижнів, заважають роботі, стосункам або повсякденному життю - це достатня причина звернутися до фахівця. Ранній початок допомоги значно підвищує шанси на полегшення стану та повернення якості життя.
Тривожні розлади належать до найпоширеніших психічних станів. Вони проявляються стійким відчуттям тривоги, напруження або страху, які зберігаються тривалий час і починають впливати на самопочуття, працездатність та якість життя.
Як можуть проявлятися тривожні розлади:
Прояви тривоги різняться, але часто охоплюють емоційний, когнітивний і тілесний рівні.
Людина може помічати у себе:
-
постійне внутрішнє напруження, відчуття неспокою або очікування небезпеки;
-
надмірні хвилювання з різних приводів, які складно зупинити або контролювати;
-
прискорене серцебиття, пітливість, тремтіння, відчуття нестачі повітря;
-
напруження м’язів, болі в шиї, плечах, щелепі;
-
труднощі із засинанням або поверхневий, тривожний сон;
-
зниження концентрації, розсіяність, швидку втомлюваність;
-
підвищену дратівливість або відчуття емоційного виснаження.
Інтенсивність симптомів може змінюватися, але за тривалого перебігу вони часто починають обмежувати повсякденну активність і соціальне життя.
Як допомагають при тривожних розладах:
Сучасна допомога при тривожних розладах базується на методах із доведеною ефективністю та підбирається індивідуально.
-
Психотерапія. Найбільшу доказову базу має когнітивно-поведінкова терапія. Вона допомагає краще розуміти механізми тривоги, поступово зменшувати інтенсивність симптомів, формувати навички саморегуляції та більш адаптивні способи реагування на стрес.
-
Медикаментозна підтримка. У разі середньої або вираженої тривоги лікар-психіатр може рекомендувати медикаментозне лікування. Препарати підбираються з урахуванням симптомів, загального стану та супутніх факторів.
-
Психоосвіта. Розуміння природи тривоги знижує страх перед симптомами та допомагає повернути відчуття контролю.
-
Підтримка способу життя. Регулярний сон, помірна фізична активність, зниження вживання кофеїну та алкоголю сприяють стабілізації нервової системи й підсилюють ефект основного лікування.
Коли і до кого варто звернутися по допомогу:
Звернення до фахівця є доцільним, якщо:
-
тривога зберігається протягом кількох тижнів або місяців;
-
симптоми заважають роботі, навчанню, стосункам або відпочинку;
-
з’являється відчуття, що напруга не зменшується самостійно;
-
тілесні прояви тривоги викликають додатковий страх за здоров’я.
Першим кроком може бути консультація психолога або психотерапевта. За потреби фахівець рекомендує звернення до психіатра для додаткової оцінки та медикаментозної підтримки. Ранній початок допомоги значно підвищує шанси на зменшення симптомів і відновлення якості життя.
ПАНІЧНІ АТАКИ
Раптові напади паніки можуть виникати в транспорті, людних місцях, на роботі чи навіть уві сні.
Вони приходять без попередження і створюють відчуття, ніби тіло виходить з-під контролю.
Багато людей описують цей стан як життя «на вулкані»:
постійна напруга, очікування нового нападу, страх знову пережити цей досвід.
Панічні атаки трапляються у багатьох хоча б раз у житті.
Але якщо вони повторюються, обмежують повсякденне життя, змушують уникати певних місць чи ситуацій — це сигнал, що варто звернутися по професійну допомогу.
У центрі ментального здоров’я «СОБІ» ми працюємо з панічними атаками комплексно та доказово — щоб не лише зменшити симптоми, а й прибрати сам механізм паніки.
Що таке панічна атака:
Панічна атака — це раптовий інтенсивний сплеск страху, який супроводжується фізичними та психічними симптомами, без реальної загрози життю.
Її можна уявити як хибну тривогу:
тіло реагує так, ніби небезпека реальна, хоча насправді її немає.
Важливо знати:
панічна атака не є небезпечною, не призводить до серцевого нападу, втрати контролю чи смерті — навіть якщо відчуття в цей момент дуже переконливі.
Симптоми панічної атаки:
Під час нападу можуть з’являтися:
-
прискорене серцебиття, пітливість
-
тремтіння, відчуття слабкості
-
нестача повітря або задишка
-
біль чи дискомфорт у грудях
-
нудота, дискомфорт у животі
-
запаморочення, відчуття, ніби знепритомнієте
-
поколювання або оніміння в тілі
-
припливи жару або холоду
-
відчуття нереальності того, що відбувається
-
страх втратити контроль, зійти з розуму або померти
Симптоми можуть відрізнятися у різних людей і навіть змінюватися з часом.
Паніка не є реальною небезпекою
Страх — це природна реакція організму на загрозу.
Він активує механізм «бий або біжи», який допомагає вижити.
Але при панічній атаці цей механізм запускається без реальної причини.
Ніби спрацьовує пожежна сигналізація, коли немає пожежі.
Організм не «ламається» — він надто старанно намагається захистити.
Коли панічні атаки переходять у панічний розлад.
Про панічний розлад зазвичай говорять, якщо:
-
панічні атаки повторюються несподівано
-
з’являється постійний страх нового нападу
-
людина починає уникати місць або ситуацій, де вже була паніка
Саме страх повторення часто стає тим, що підтримує розлад.
Чому виникають панічні атаки.
Єдиного «винуватця» не існує.
Найчастіше поєднуються кілька факторів:
-
підвищена чутливість нервової системи до стресу
-
звичка уважно прислухатися до тілесних відчуттів
-
катастрофічне мислення
-
тривожні, депресивні або травматичні переживання
-
спадкова схильність до тривожних розладів
Що підтримує паніку
Панічні атаки часто закріплюються через замкнене коло:
-
Людина помічає тілесне відчуття
-
Інтерпретує його як небезпечне
-
Страх посилює фізичні симптоми
-
Увага ще більше фокусується на тілі
-
Паніка наростає
Уникнення «небезпечних» ситуацій тимчасово полегшує стан, але в довгостроковій перспективі підсилює проблему.
Як лікують панічні атаки в центрі «СОБІ»
Ми використовуємо доказові методи, які рекомендовані міжнародними клінічними протоколами.
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) допомагає:
-
зрозуміти механізм паніки
-
змінити катастрофічні інтерпретації
-
навчитися безпечно проживати тілесні відчуття
-
поступово зменшити страх і уникнення
Медикаментозна підтримка (за показами)
Підбирається психіатром індивідуально, з урахуванням стану та супутніх симптомів.
Результат лікування
Мета роботи — не «терпіти» паніку, а:
-
повернути відчуття контролю
-
зменшити частоту та інтенсивність атак
-
прибрати страх страху
-
повернутися до повноцінного життя
ОКР
Обсесивно-компульсивний розлад — це психічний розлад, при якому у людини виникають повторювані, небажані думки та/або компульсивні (повторювані) дії, які вона робить у відповідь на ці думки. Такий стан може значно впливати на повсякденне життя, роботу, навчання та стосунки з іншими людьми.
Як можуть проявлятися симптоми ОКР
Людина з ОКР може помічати два основних типи проявів:
Нав’язливі думки (обсесії)
Це непрохані, настирливі ідеї, образи або імпульси, які виникають у голові багато разів і викликають сильне занепокоєння чи тривогу. Наприклад, це може бути страх зробити помилку, боязнь бруду чи мікробів, або тривоги про безпеку близьких.
Повторювані дії або ритуали (компульсії):
Це поведінка або ментальні дії, які людина відчуває, ніби має виконати, щоб зменшити тривогу або запобігти чомусь неприємному. Сюди можуть входити часте миття рук, численні перевірки (наприклад, чи вимкнена плита), рахування, повторювання певних слів або думок у голові. Навіть коли людина розуміє, що ці дії не мають реалістичного зв’язку з подіями, вона може відчувати сильну потребу їх виконувати, бо без цього тривога зростає.
Щоби діагностувати ОКР, ці симптоми повинні бути тривалими (зазвичай занадто багато часу щодня) і заважати щоденному життю, роботі чи стосункам.
Як допомагають при ОКР:
Ключові підходи до лікування ОКР спираються на міжнародно визнані методи з доказовою ефективністю:
Психотерапія:
Найчастіше застосовується спеціалізована форма когнітивно-поведінкової терапії — експозиція з попередженням реакції (Exposure and Response Prevention, ERP). Цей підхід поступово допомагає людині стикатися зі своїми тригерами (символами чи ситуаціями, що викликають обсесії) і стримувати автоматичні реакції (компульсії), що поступово зменшує їх інтенсивність та вплив на життя.
Медикаментозна підтримка:
Деяким людям призначають певні антидепресанти, які довели свою ефективність у зменшенні симптомів. Лікар підбирає препарат і дозування індивідуально, враховуючи особливості стану.
Комбінація підходів
У багатьох випадках поєднання психотерапії з медикаментозною підтримкою дає найкращі результати. Крім того, підтримка сім’ї та навчання навичкам саморегуляції теж можуть бути дуже корисними.
Коли варто звертатися по допомогу
Звернення до фахівця є важливим, якщо ви помічаєте:
-
нав’язливі думки та повторювані дії мають значний вплив на повсякденне життя;
-
ці думки або ритуали займають багато часу щодня;
-
ви відчуваєте тривогу, напругу або виснаження через ці прояви;
-
дії зменшують тривогу лише тимчасово, але знову повертаються.
Консультація психіатра допоможе оцінити симптоми відповідно до міжнародних критеріїв та підібрати безпечний і ефективний план підтримки.
ФОБІЇ
Боятися висоти, собак або павуків — нормально. Страх інколи виконує захисну функцію і підказує обережність.
Але якщо страх стає настільки сильним, що ви починаєте уникати певних місць, ситуацій або дій — і через це втрачаєте свободу вибору, можливості й комфорт — тоді йдеться про фобію.
Фобія — це стійкий інтенсивний страх, який пов’язаний із конкретним об’єктом або ситуацією. Коли людина стикається з тригером, може виникати паніка, сильна тривога, бажання якнайшвидше вийти з ситуації або зробити все, щоб її не допустити.
У центрі ментального здоров’я «СОБІ» ми допомагаємо працювати з фобіями доказовими методами — так, щоб страх перестав обмежувати життя.
Що таке фобія
Фобія — це не просто “не люблю” або “мені неприємно”. Її можна впізнати за двома ключовими ознаками:
-
страх сильніший, ніж реальна загроза
-
уникнення стає звичним способом “рятуватися” і поступово звужує життя
Людина часто усвідомлює, що страх перебільшений, але це не допомагає “взяти себе в руки”. У момент контакту з тригером реакція виникає автоматично — наче нервова система натискає кнопку тривоги швидше, ніж встигає включитися логіка.
Симптоми фобії:
1. Емоційні та поведінкові ознаки:
людина:
-
відчуває сильну тривогу або паніку поруч із тригером
-
заздалегідь хвилюється, що може з ним зіткнутися
-
активно уникає ситуацій або місць, де страх “може статися”
-
підлаштовує життя під фобію: вибирає інші маршрути, відмовляється від планів, просить інших “вирішити за неї”
2. Фізичні симптоми:
-
прискорене серцебиття
-
пітливість, тремтіння
-
нестача повітря або відчуття “задихаюсь”
-
напруга в грудях, дискомфорт у животі, нудота
-
запаморочення, відчуття слабкості
-
приливи жару або холоду
-
відчуття нереальності того, що відбувається
Ці симптоми можуть нагадувати панічну атаку — особливо якщо людина відчуває страх “раптово” і сильно.
Найпоширеніші фобії
Фобії можуть стосуватися різних сфер. Найчастіше зустрічаються:
-
тварини та комахи (собаки, павуки, змії, птахи, миші тощо)
-
природні явища (висота, вода, гроза)
-
ситуації (політ, водіння, метро, ескалатор, ліфт, мости, натовп, темрява)
-
клаустрофобія (замкнені простори)
-
соціальна тривога (страх оцінки, бути в центрі уваги, говорити перед людьми)
Чому виникають фобії:
Фобії можуть з’явитися в будь-якому віці. Зазвичай вони формуються через поєднання кількох факторів:
-
вроджена чутливість нервової системи до тривоги
-
навчання через досвід: негативна подія або сильний переляк (наприклад, напад собаки, паніка в ліфті, різкий інцидент на дорозі)
-
спостереження: людина могла засвоїти страх, дивлячись на реакції інших (у дитинстві це особливо частий механізм)
-
закріплення через уникнення: кожен раз, коли людина “уникає”, тривога короткочасно спадає — і мозок запам’ятовує, що уникнення “рятує”
Як підтримується фобія:
Фобії часто тримаються на замкнутому колі:
-
з’являється думка або ситуація “може статися контакт”
-
піднімається тривога і тілесні симптоми
-
людина уникає або “перестраховується”
-
стає легше — і мозок робить висновок: “уникнення спрацювало”
-
наступного разу страх ще сильніший, а уникнення — автоматичніше
Саме тому фобія рідко минає сама, якщо уникнення стало звичкою.
Лікування фобій у центрі «СОБІ»
Ми працюємо з фобіями так, щоб людина повернула собі свободу і перестала жити в режимі обмежень.
Психотерапія (основний метод)
Найефективніший підхід для більшості фобій — когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) з елементами експозиції (поступового, безпечного наближення до страху).
У процесі терапії людина:
-
розуміє механізм страху і реакції тіла
-
навчається по-іншому реагувати на тривожні думки
-
поступово зменшує уникнення
-
повертає контроль і впевненість у своїх реакціях
Медикаментозна підтримка (за потреби)
Якщо фобія супроводжується дуже високою загальною тривогою, панічними атаками або депресивними симптомами, психіатр може запропонувати медикаментозну підтримку. Призначення — індивідуальне.
Коли варто звернутися по допомогу
Записатися до фахівця варто, якщо:
-
ви обмежуєте маршрути, поїздки, роботу або соціальні контакти через страх
-
уникнення “росте” й займає дедалі більше місця в житті
-
страх заважає вашим планам, стосункам, самореалізації
-
ви відчуваєте сильні фізичні симптоми тривоги при контакті з тригером
Фобії піддаються лікуванню. Крок за кроком можна повернути свободу й відчуття опори.
У центрі «СОБІ» консультації доступні онлайн.
Фахівець допоможе визначити тип фобії, оцінити рівень тривоги та скласти план лікування.
РДУГ
Розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ) — це нейророзвитковий розлад, пов’язаний з особливостями функціонування нервової системи, зокрема процесів уваги, виконавчих функцій і саморегуляції. Хоча РДУГ традиційно асоціюють із дитячим віком, у значної частини людей його прояви зберігаються й у дорослому житті, змінюючи форму та впливаючи на навчання, професійну реалізацію, стосунки та емоційне благополуччя.
Як може проявлятися РДУГ у дорослих
Прояви РДУГ у дорослому віці часто є менш зовні помітними, ніж у дітей, але можуть бути не менш виснажливими.
Людина може помічати:
-
труднощі з концентрацією та утриманням уваги, особливо під час рутинних або тривалих завдань;
-
проблеми з плануванням, організацією часу, розставленням пріоритетів і завершенням розпочатих справ;
-
забудькуватість, втрату речей, відчуття постійного хаосу й перевантаження;
-
імпульсивні рішення, поспішні слова або емоційні реакції, про які згодом з’являється жаль;
-
внутрішню напруженість, відчуття «постійного бігу», швидке психічне та фізичне виснаження;
-
коливання самооцінки, самокритику та відчуття власної «неорганізованості» або «некомпетентності» через повторювані труднощі.
Нерідко РДУГ у дорослих поєднується з тривожними розладами, депресивними симптомами, порушеннями сну або емоційним вигоранням, що може ускладнювати розпізнавання основної причини труднощів.
Діагностика РДУГ у дорослому віці
Діагностика РДУГ є комплексним процесом і передбачає клінічну оцінку, а не лише заповнення тестів. Вона включає:
-
детальний клінічний анамнез із фокусом на прояви симптомів у дитинстві та їх збереження в дорослому віці;
-
аналіз поточного функціонування — у роботі, навчанні, побуті, стосунках;
-
використання стандартизованих опитувальників і шкал як допоміжного інструменту;
-
диференційну діагностику для виключення або врахування інших станів (тривожних і депресивних розладів, наслідків хронічного стресу, порушень сну тощо).
Важливо розуміти, що РДУГ — це не «характер» і не наслідок ліні чи відсутності мотивації, а стійка особливість нейророзвитку. Коректна діагностика допомагає краще пояснити власний досвід і обрати адекватні стратегії підтримки.
Як допомагають при РДУГ
Підтримка при РДУГ зазвичай має комплексний характер і підбирається індивідуально. Вона може включати:
-
психоосвіту — розуміння механізмів РДУГ, сильних сторін і зон вразливості;
-
психотерапію, спрямовану на розвиток навичок саморегуляції, управління увагою, емоціями та поведінкою;
-
навчання практичним стратегіям організації часу, структурування завдань і зниження перевантаження;
-
за потреби — консультацію лікаря щодо можливості медикаментозної підтримки як частини комплексного підходу.
Мета допомоги полягає не в «усуненні» РДУГ, а в підвищенні якості життя, зменшенні дистресу та створенні умов, у яких людина може ефективно реалізовувати свій потенціал.
Чому важливо знати про РДУГ
Усвідомлення наявності РДУГ допомагає знизити рівень самозвинувачення та хронічної провини, які часто супроводжують людей з цим розладом. Розуміння власних нейропсихологічних особливостей дозволяє:
-
формувати реалістичні очікування до себе;
-
вибудовувати ефективні стратегії навчання й роботи;
-
покращувати комунікацію та стосунки з оточенням;
-
підтримувати психічне здоров’я в умовах тривалого стресу.
Знання про РДУГ є важливим кроком до більш уважного, приймаючого й науково обґрунтованого ставлення до себе та свого життя.
РОЗЛАД ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ (РХП)
Розлади харчової поведінки (РХП) — це стани, у яких їжа, вага та тіло починають займати занадто багато місця в думках і щоденному житті.
Людина може відчувати втрату контролю, сором, страх набрати вагу, провину після їжі або виснажливу потребу “компенсувати” з’їдене.
РХП не є “слабкою силою волі” чи “капризом”. Це реальні психічні розлади, які впливають і на тіло, і на психіку. Але важлива новина: РХП лікуються, а сучасна допомога може суттєво зменшити симптоми й повернути нормальне життя.
У центрі ментального здоров’я «СОБІ» ми працюємо з РХП комплексно: психотерапія + (за потреби) психіатрична підтримка + безпечна стратегія відновлення.
Які бувають розлади харчової поведінки
Найчастіше ми зустрічаємо:
Анорексія
Сильний страх набрати вагу, обмеження їжі, виснаження організму, нав’язливий контроль ваги/харчування. Навіть при дуже низькій вазі тривога щодо “зайвого” може не зникати.
Булімія
Епізоди переїдання, після яких виникає бажання “прибрати наслідки”: викликання блювання, надмірні тренування, голодування, проносні тощо. Часто супроводжується соромом і відчуттям провини.
Компульсивне переїдання
Регулярні епізоди переїдання без “очищення”, але з відчуттям втрати контролю, емоційним виснаженням, самозвинуваченням.
Інші форми РХП
Наприклад, атипова анорексія (коли поведінка та думки характерні для анорексії, але вага може бути не низькою) або змішані варіанти.
ARFID (уникнення/обмеження вживання їжі)
Обмеження їжі не через страх поправитися, а через відразу до текстур/запахів, страх вдавитися, нудоту, сильну вибірковість. Часто проявляється в дітей та підлітків, але буває й у дорослих.
Як зрозуміти, що потрібна допомога
Ознаки, на які варто звернути увагу:
-
їжа, вага, підрахунки, “правильність” харчування займають багато думок
-
страх набрати вагу або сильне незадоволення тілом керує рішеннями
-
виникають епізоди переїдання або втрата контролю
-
є “компенсації”: блювання, проносні, голодування, надмірні тренування
-
їжа викликає сором, провину, тривогу
-
ви уникаєте спільних прийомів їжі, свят, кафе, подій
-
стан впливає на сон, настрій, стосунки, роботу, здоров’я
-
ви помічаєте, що “закручуєтеся” сильніше, ніж раніше
Якщо ви впізнаєте себе хоча б у частині пунктів — це достатня причина звернутися до фахівця. Не потрібно чекати “критичної точки”.
Чому виникають РХП
Причини майже завжди комплексні. Найчастіше поєднуються:
-
біологічна вразливість (генетична схильність, чутливість нервової системи, гормональні зміни)
-
психологічні фактори (перфекціонізм, тривожність, імпульсивність, низька самооцінка, травматичний досвід)
-
соціальний тиск (ідеали “правильного тіла”, булінг, порівняння, контент у соцмережах)
-
стреси та зміни в житті, коли контроль їжі стає способом “впоратися”
РХП часто стає не про їжу, а про контроль, безпеку, регуляцію емоцій, самопокарання або спробу вплинути на внутрішній хаос.
Як лікують розлади харчової поведінки в «СОБІ»
Ми використовуємо доказові підходи й підбираємо план під конкретний розлад, вік, стан здоров’я та рівень ризиків.
1) Психотерапія — основа лікування
Найчастіше застосовуються:
-
КПТ для РХП (CBT-E) — допомагає змінити патологічні думки про їжу/тіло, зменшити епізоди переїдання/очищення, повернути гнучкість і стабільність
-
DBT (діалектична поведінкова терапія) — особливо корисна, якщо на першому плані “заїдання” емоцій, імпульсивність, нестабільний настрій
-
Сімейна терапія для підлітків — коли важливо залучити сім’ю як ресурс, а не як “винуватців”
2) Психіатрична підтримка — за показами
Ліки не є “самостійним лікуванням РХП”, але можуть бути потрібні:
-
при тяжкій тривозі чи депресії
-
при нав’язливих думках, порушеннях сну
-
якщо є високий ризик зриву або самопошкодження
-
для стабілізації стану, щоб психотерапія стала можливою
3) Безпечне відновлення фізичного стану
При вираженому виснаженні, медичних ускладненнях або різкому погіршенні самопочуття важливо паралельно оцінити фізичні ризики й вибудувати безпечний план відновлення.
Що дає лікування
Мета не в тому, щоб “змусити їсти” або “перестати переїдати силою волі”.
Мета — повернути людині свободу:
-
зменшити або прибрати епізоди переїдання/очищення
-
знизити тривогу навколо їжі та тіла
-
навчитися регулювати емоції без їжі
-
відновити здоров’я, енергію, сон, концентрацію
-
повернути нормальні стосунки з собою й близькими
Коли варто звернутися терміново
Якщо є один або кілька пунктів нижче — не відкладайте консультацію:
-
різке схуднення або виснаження
-
непритомність, сильна слабкість, порушення серцебиття
-
регулярне блювання / проносні / надмірні тренування
-
думки про самопошкодження або відчай
-
підліток перестає їсти, різко обмежує харчування або швидко змінюється
У центрі «СОБІ» консультації доступні онлайн.
Ми підкажемо, з кого почати — з психолога/психотерапевта чи психіатра — і складемо план допомоги під ваш стан.